Правові засади відносин України з ЄС

Згідно з даною схемою, ми бачимо як формуються політичні цілі в рамках двох програм, а саме Угоди про партнерство і співробітництво, а також Плану дій Україна–ЄС, що служать допоміжним засобом у формуванні стратегії та допомоги стосовно України на період 2007-2013рр. 

Зокрема, Національна індикативна програма на період 2011-2013 рр. уточнює та трансформує дану стратегію у підтримку у трьох пріоритетних сферах діяльності, показаних на схемі, а саме:

Пріоритетна сфера 1: належне врядування та верховенство права.

Пріоритетна сфера 2: сприяння вступу в силу Угоди про асоціацію між Україною та ЄС (та впровадження зони вільної торгівлі).

Пріоритетна сфера 3: забезпечити сталий розвиток у сфері енергетики, охорони навколишнього середовища, транспорту, регіонального та сільськогосподарського комплексу. 

Європейський Союз тісно співпрацює з державами, що входять до його складу, та іншими країнами-донорами України з метою забезпечення ефективності технічної та фінансової співпраці з Україною.

Нова Національна Індикативна Програма на 2011-2013 рр. передбачає збільшення бюджету на 27% і зосереджена на вступі в дію Угоди про асоціацію ЄС-Україна (включаючи створення Глибокої та всебічної зони вільної торгівлі) та таких питаннях, як прикордонне управління, енергія та зміна клімату. Бюджет програми протягом 3 років сягає 470 мільйонів євр.

Рамковим документом для фінансового та технічного співробітництва з Україною є Порядок денний Асоціації ЄС-Україна, який було прийнято Радою по співробітництву у листопаді 2009 року. Цей документ заміняє спільний План Дій 2005 року та готує до вступу в дію Угоди про асоціацію. На 2010 рік спільно Україною та ЄС було погоджено перелік пріорітетних напрямків діяльності, що свідчить про спільну відповідальність ЄС та України.

"Більше за більше"  це новопроголошений принцип переглянутої Європейської Політики Сусідства (ЄНП). Більше реформ та зміцнення демократії у країн-сусідів будуть гарантом збільшення Європейської підтримки та глибшої інтеграції у ЄС.

.

Програма з фінансування досліджень та інновацій «Горизонт 2020» 

.

РЕГЛАМЕНТ (ЄС) № 1638/2006 ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ від 24 жовтня 2006 року, що встановлює загальні положення щодо Інструменту європейського сусідства і партнерства 

.

Правові засади відносин між Україною та Європейським Союзом

Відносини між Україною та Європейським Союзом були започатковані в грудні 1991 року, коли Міністр закордонних справ Нідерландів, як головуючої в ЄС, у своєму листі від імені Євросоюзу офіційно визнав незалежність України.

Правовою основою відносин між Україною та ЄС є Угода про партнерство та співробітництво (УПС) від 16 червня 1994 р. (набула чинності 1 березня 1998 р.), яка започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань.

У рамках УПС визначено 7 пріоритетів співпраці між Україною та ЄС: енергетика, торгівля та інвестиції, юстиція та внутрішні справи, наближення законодавства України до законодавства Євросоюзу, охорона навколишнього середовища, транспортна сфера, транскордонне співробітництво, співпраця у сфері науки, технологій та космосу.

З огляду на завершення у березні 2008 року 10-річного терміну дії УПС, 5 березня 2007 року Україна та ЄС розпочали переговорний процес щодо укладення нового рамкового договору між Україною та ЄС, який тимчасово носить робочу назву "нова посилена угода". На період до укладення нової посиленої угоди чинність УПС щороку автоматично продовжується за взаємною згодою сторін.

Значний позитивний політичний вплив на розвиток відносин між Україною та ЄС мало розширення ЄС у 2004 році, завдяки якому у складі Євросоюзу з'явилася так звана "група друзів України" – низка центральноєвропейських країн з традиційними партнерськими зв'язками з нашою державою. Яскраве підтвердження вибору України на користь демократичного шляху розвитку сприяло ґрунтовній переоцінці ЄС своєї політики щодо України, пошуку нових, нестандартних інструментів та механізмів. Однак справді якісний прорив у двосторонньому співробітництві відбувся з проведенням демократичних президентських виборів узимку 2004 року та парламентських виборів навесні 2006 року.

Незважаючи на позитивний ефект розширення, Євросоюз продовжує уникає відповіді на питання щодо визнання перспективи членства України в ЄС. У своїх документах – Спільній Стратегії щодо України 1999 року, рішеннях Ради міністрів ЄС із загальних питань та зовнішніх відносин від 21 лютого 2005 року щодо затвердження Плану дій Україна-ЄС, сторона ЄС лише "визнає європейські прагнення України та вітає її європейський вибір". У мандаті Єврокомісії щодо переговорів про нову посилену угоду Україна – ЄС зазначається, що укладення нової угоди "не визначатиме наперед майбутній розвиток відносин України та ЄС". На ділі ж ЄС намагається інституціоналізувати Європейську політику сусідства, яка позиціонується як політика, "відмінна" від процесу розширення ЄС, та закріпити Україну у якості однієї з країн – лідерів ЄПС.

Водночас, для України питання визнання перспективи членства в ЄС має не лише важливий політичний вимір, але й має значення для низки важливих економічних, правових та інших аспектів, які безпосередньо впливають на природу та характер двосторонніх стосунків, на вирішення низки практичних питань (перспектива запровадження безвізового режиму, надання передвступної допомоги, процедури скринінгу законодавства, асиметричного відкриття ринків, доступу до внутрішніх процедур обговорення рішень тощо). Тому дане питання залишається важливим для України у діалозі з ЄС, а його підтримка на порядку денному відносин змушує ЄС шукати додаткові засоби для забезпечення конструктивності та адекватності своєї позиції.

21 лютого 2005 року, під час засідання Ради з питань співробітництва, Україна та ЄС підписали трирічний План дій – двосторонній політичний документ, який містить заходи по розширенню політичної співпраці та поглибленню економічної інтеграції України до ЄС.

План дій покликаний вивести на якісно вищий рівень відносини України та ЄС порівняно з існуючими рамками УПС. Згідно з цим документом, Україна бере на себе значні політичні зобов'язання щодо проведення внутрішніх демократичних перетворень, економічних реформ та адаптації національного законодавства до норм та стандартів ЄС в низці секторів економіки. Практичний внесок ЄС у реалізацію Плану дій зводиться до технічної та фінансової допомоги у рамках новоствореного механізму допомоги "Європейський Інструмент партнерства та сусідства", надання ринкового статусу економіці України в контексті антидемпінгових розслідувань (надано у лютому 2005 р.) укладення угоди про спрощення візового режиму (підписана у червні 2007 р., набула чинності 1 січня 2008 р.), поглиблення співробітництва в рамках регіональної безпеки (механізм приєднання до заяв ЄС з міжнародних питань, започаткований у 2004 році), активізації співробітництва у сфері придністровського врегулювання, поширення на Україну фінансування Європейського Інвестиційного Банку, поглиблення секторальної співпраці (енергетика, транспорт, науково-технологічна сфера), допуску України до участі в тематичних програмах та агентствах ЄС.

У відносинах між Україною та Європейським Союзом діють такі угоди:

Угода між Європейськими Співтовариствами та Україною про торгівлю текстильними виробами (підписана 5.05.93)

Угода між Урядом України і Комісією Європейських Співтовариств про заснування Представництва Комісії Європейських Співтовариств в Україні та про його привілеї та імунітети (підписана 17.09.93)

Угода між Урядом України і Комісією Європейських Співтовариств про створення Контактної групи по вугіллю та сталі (підписана 08.06.94)

Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами (підписана 14.06.94)

Угода між Європейською Спільнотою та Урядом України про торгівлю деякими сталеливарними виробами (підписана 18.06.07)

Угода про співробітництво між Кабінетом Міністрів України та Європейським Співтовариством з атомної енергії в галузі керованого термоядерного синтезу (підписана 23.07.99)

Угода про співробітництво між Кабінетом Міністрів України та Європейським Співтовариством з атомної енергії в галузі ядерної безпеки (підписана 23.07.99)

Угода про науково-технічне співробітництво між Україною та ЄС

Угода між Україною та ЄС про деякі аспекти повітряного сполучення (підписна 01.12.05)

Угода про співробітництво щодо цивільної глобальної навігаційної супутникової системи (ГНСС) між Європейським співтовариством, його державами-членами та Україною(підписна 01.12.05)

Меморандум про взаєморозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі між Європейським Союзом та Україною (підписна 01.12.05)

План дій Україна-ЄС