Історія

Розташування Львівської області на так званій Балтійсько-Чорноморській осі, вздовж якої проходить умовна межа між Західною та Східною Європою, стало причиною бурхливих процесів взаємодії між західною та східною формами європейської культури, що спостерігаються на її території уже протягом тривалого історичного періоду.

Територія Львівської області постійно знаходилась в зоні геополітичних інтересів різних держав. За Львівщину воювали різні країни. Так, в X-XII столітті ці землі входили до складу Київської Русі, з 1199 року належали Галицько-Волинському князівству. В 1349 році Львівщина була завойована польськими феодалами і входила до складу Польщі. Після першого розподілу Польщі у 1772 році Львівщина в складі Галичини відійшла до Австрії, а з 1867 року – до Австро-Угорщини. Львівська земля стала центром національного становлення українського народу в 1848-1849 рр.

Інтенсивний розвиток промисловості припадає на другу половину XIX століття. Було відкрито родовища нафти у Бориславі, залізничні шляхи з'єднали Львів із столицею імперії та іншими європейськими містами.

Кінець XIX століття-початок XX століття – це також період національного піднесення серед галицьких українців. Львів став центром національного відродження, тут жили й працювали видатні українські політичні та культурні діячі. Після Першої світової війни Австро-Угорська Імперія розпалася. Країни, що входили до її складу, здобули незалежність. 1 листопада 1918 року у Львові проголошено Західно-Українську Народну Республіку (ЗУНР). Але новостворена держава проіснувала всього декілька місяців – після кривавої українсько-польської війни Львівщина знову на 20 років опиняється під владою Польщі. Восени 1920 року влада над Східною Галичиною міцно перейшла до Польщі і залишалася за нею до 1939 року. Цей період був особливо важким для українського населення Галичини.

В 1939 році, згідно з Пактом Ріббентропа-Молотова, Західна Україна входить до складу СРСР. Прихід радянських військ до Львова спричинив жорсткі репресії проти місцевого населення, заслання до Сибіру, страти.

4 грудня 1939 року була утворена Львівська область, що ввійшла до складу УРСР.

В 1941 році радянські війська змушені були відступити під тиском німецької армії. 1941-1944  – роки фашистської окупації. В роки ІІ Світової війни загони українських патріотів були змушені вести боротьбу як проти фашистів, так і проти комуністів.

1944 року Львів увійшов до складу УРСР. Але навіть за часів радянського ярма місто та область зуміли значною мірою зберегти свою національну ідентичність. Наприкінці 80-х років Львів відіграв провідну роль в боротьбі за незалежність і демократію. Активна боротьба у Західній Україні тривала до середини п’ятдесятих років. В 1959 році до складу Львівської області приєднано територію Дрогобицької області.

24 серпня 1991 року – день, коли Верховна Рада України прийняла Декларацію про Незалежність, що стало початком нової епохи в історії держави і початком великих змін для Львівщини.

На заході Львівської області проходить державний кордон України з Республікою Польща. Крім того, регіон межує з Тернопільською, Івано-Франківською, Волинською, Рівненською та Закарпатською областями України. В адміністративному відношенні Львівська область поділяється на 20 районів й має 43 міста (в т.ч. 7 міст обласного підпорядкування), 34 селища міського типу й понад 1850 сільських населених пунктів.

Для області є характерним високий рівень загальної релігійності населення. У Львівській області домінує Українська греко-католицька церква (УГКЦ), до якої належать понад 56% усіх релігійних організацій області. Друге й третє місця за кількістю релігійних громад займають православні церкви – УПЦ КП (близько 15%) та УАПЦ (13%). Римо-Католицькій церкві належить близько 5% релігійних громад.

За національним складом населення регіон загалом є однорідним. Понад 90% населення області становлять українці. Проте в регіоні проживають більше 250 тис.осіб інших національностей. Найчисельнішою меншиною є росіяни (близько 200 тис.осіб). Абсолютна більшість росіян проживає у великих містах області. Половина всіх росіян (понад 100 тис.осіб) мешкає у Львові. Крім того, у області живуть поляки (Львів, Самбір, Мостиський район), євреї (Львів). Сільська місцевість є майже суцільно українською.

Львівській області належить ключова роль в соціально-економічному житті західного регіону України. Головними економічними центрами області є Львів, Дрогобич, Стрий, Борислав, Новий Розділ, Червоноград, Сокаль. Адміністративним центром області є м.Львів – один із найбільших культурних, економічних, адміністративних та транспортних центрів України.